Не питай чому так вийшло. Чому я так сильно тебе покохала. Не питай. Бо хіба ти не знаєш, що в тебе неможливо не закохатись?..
Не питай де я так довго була. Просто пробач мене, що зраджувала тобі весь цей час, бо я тебе кохаю…
В твоїх очах застигла вічність. Коли я торкаюсь тебе, то мене накриває хвилею емоцій, які колись пережив ти. Твоя енергія заповнює і переповнює кожну клітинку мого тіла і тішуся ніби дитина.
Твоя шкіра на смак солодка і гіркувата водночас. Ти пахнеш кавою. Ти звучиш джазом. Ти мудрий і обезбашений. З тобою я нарешті можу бути сама собою, без упереджень і моралі. Без комплексів і негативу.
Просто знай – я повернусь до тебе. Буду вертатись знову і знову, допоки не нап'юся дорешти. Але знаю, що цього ніколи не буде. Бо ти вічний. А я тут ненадовго.
ЛЬВІВ – Я КОХАЮ ТЕБЕ!!!
Так, я знову там була. Знову ожила і продовжую жити. Емоцій стільки, що вони по ходу заповнили собою весь мій світ. Але було класно. Раджу – хто там ще не був – бігом за квитками і в путь!!!
Ось кілька фото.
ПС: ну я за вами скучила блін))))